ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ
20 серпня 2014 року... Чорним вороном пронеслася селом звістка зі Сходу - загинув Микола. На батьківському подвір’ї - невгамовний плач Матері, розпач дружини, ще неповне усвідомлення дійсності синами. І думка - а, може, неправда, і пролунає дзвінок від СИНА, ЧОЛОВІКА, БРАТА, БАТЬКА, ДРУГА. Ні ! Не було! Тільки повна невідомість.
Довгою була дорога додому... Остання... В труні... Тільки вечером 29 серпня Микола Штинда, наш Герой, востаннє повернувся додому, щоб ще трішки зранене тіло побуло біля рідних.
Не раз запитую себе: чому так сталося? Чому куля чи снаряд не оминули його бойову машину? Така доля Миколи і родини! Бог забирає в свої оселі найкращих, найдорожчих, найвірніших...
Сьогодні сьома річниця з дня загибелі.... А так хочеться вірити, що зможу зустріти, привітатися, поговорити...
Час невблаганний... Він віддаляє нас, але біль і розпач не забирає...
Спочивай, вірний сину України! Споглядай з райських висот за своїми рідними!
Герої не вмирають! Вони навіки залишаються в нашій пам’яті!